ЗЛОДІЙЧУ́К, а, чол., розм. Те саме, що злодій 1. Не догледіла вона, як її син нажив моральні вади, став хуліганом, злодійчуком (Юрій Мельничук, Коли кров.., 1960, 104); * У порівняннях. Очі [у Мотрі] бігають, як у злодійчука (Степан Васильченко, II, 1959, 266).
ЗЛОДІЙЧУК
Тлумачення слова