ЗЛОДІЯ́КА, и, чол. і жін., розм. Те саме, що злодюга. У Нечипора була уся батькова натура. Злодіяка такий, що ні з чим не розминеться: і цигана обдурить, і старця обікраде (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 101); [Микита:] Ах ти злодіяко! верни мені зараз [книжку]! (Володимир Самійленко, II, 1958, 153); — Та скільки ж вас там є, злодіяки? — кричали гетьманці (Олександр Довженко, I, 1958, 153).
ЗЛОДІЯКА
Тлумачення слова