ЗЛОЧИ́ННИК, а, чол., рідко. Те саме, що злочинець. Пан Герлічка аж підскакує, аж по хаті бігає, аж зубами скрегоче. Нібито він так сердиться на злочинників (Іван Франко, IV, 1950, 500); — За віщо вона так мучиться? Кожному злочиннику кажуть, за віщо його судять, а вона не знає, за віщо їй кара (Любов Яновська, I, 1959, 406).
ЗЛОЧИННИК
Тлумачення слова