ЗЛОБИ́ТЕЛЬ, я, чол. Той, хто бажає кому-небудь зла (див. зло 1 1, 2). Свої я думи-муки Співав собі в святій самотині: Злобителі мені в’язали руки (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 19); — Звичайно. Це й підкинути можна, як злобителі в (Андрій Головко, II, 1957, 155).
ЗЛОБИТЕЛЬ
Тлумачення слова