ЗЛЮТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до злютувати. Злютовані одним розчином, усі ланки в піраміді щільно пов’язані між собою (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 512); Кінь заіржав і ударив кованим копитом злютовану морозом землю (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 7); В любові, у гніві, як треба, злютовані ми, як один (Володимир Сосюра, II, 1958, 78).
ЗЛЮТОВАНИЙ
Тлумачення слова