ЗЛЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що злющий. — Тай недобра ж ся Мар’я яка! І чого вона така злюча до всіх стала?.. (Панас Мирний, III, 1954, 224); Були серед них [павуків] такі великі й злючі, що інколи я скрикувала й відступала назад (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 84); Лице суворе й злюче (Юрій Яновський, IV, 1959, 12); Розгулявся [Коник] на всі боки, Все байдуже, все дарма… Коли гульк — аж в степ широкий Суне злючая зима (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 81).
ЗЛЮЧИЙ
Тлумачення слова