ЗЛЮ́ЧКА, и, чол. і жін., розм. Те саме, що злюка. [Зіна:] Злючка, потвора, носорог! І я ще, дурна, хотіла йому пробачити (Іван Кочерга, II, 1956, 243); Кожного дня.. виходить ловити Романа з довгою лозиною стара панна-злючка (Степан Васильченко, I, 1959, 59).
ЗЛЮЧКА
Тлумачення слова