ЗЛІ́ПОК, пка, чол.
1. Копія, зліплена з чого-небудь. У скорботному мовчанні стоять люди перед постаментом, на якому лежить гіпсовий зліпок з голови Леніна (Радянська Україна, 21.I 1954, 1);
// Зображення чого-небудь, виліплене з якогось м’якого, в’язкого матеріалу. В своїх оксамитних шапочках вони [гриби] схожі на мініатюрний зліпок побурілих осінніх дерев (Михайло Стельмах, II, 1962, 222); Зліпки античних статуй;
// перен. Точна копія, відтворення чого-небудь. Художній твір — не простий зліпок в дійсності (Вітчизна, 6, 1961, 191).
2. рідко. Відбиток чого-небудь на м’якому, в’язкому і т. ін. матеріалі.