ЗЛІЧУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ЗЛІЧИТИ, злічу, злічиш, док., перех. і без додатка, рідко. Способом лічби визначати кількість, суму і т. ін. кого-, чого-небудь. [Мохаммед:] Я злічив всі зморшки у неї на обличчі… (Леся Українка, II, 1951, 339); Не злічити, як багато нарубав вугілля тато (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 174).
ЗЛІЧУВАТИ 2, ую, уєш, недок., ЗЛІЧИТИ, злічу, злічиш, док., перех., рідко. Лікуючи, відновлювати здоров’я; виліковувати. Злічи мою дочку;
// перен. Позбуватися чого-небудь. Ні, доню, голубко, Цього не злічити: Настало те врем’я, Що треба любити (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 252).