ЗЛЕГЕНЬКА

ЗЛЕГЕНЬКА, присл. Зменш.-пестл. до злегка 1. Бліде обличчя її злегенька почервоніло (Андрій Головко, II, 1957, 486); Петро почуває, як хтось сіпає його за рукав, злегенька штовхає в боки (Степан Васильченко, II, 1959, 118); Не встигла Тамара доторкнутися пальцями до дверей і злегенька постукотіти, як з кімнати почувся голос (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 71); У той саме час злегенька скрипнули сінешні двері в Катриній хаті й замовкли (Панас Мирний, IV, 1955, 299); Рука його злегенька посунулась по закутаному тілі, намацала лікоть, плече… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 241).