ЗЛАТИ́Й, а, е, заст., поет.
1. Прикм. до злато;
// Позолочений. [Єлизавета:] І Київ враз засяяв перед нами Серед дерев златими куполами (Іван Кочерга, П’єси, 1951, 20).
2. перен. Щасливий. Були златії дні Астреї І славний був тогді [тоді] народ (Іван Котляревський, I, 1952, 193).