ЗЯТИК

ЗЯ́ТИК, а, чол. Пестл. до зять;
//  зневажл. — Слухай ти, зятику дорогий! А чи не міг би ти часом якось інакше, щоб, знаєш, без хамства? (Андрій Головко, II, 1957, 196).