ЗЯТЬО́К, тька, чол., фам. Пестл. до зять. — Щасливо, матусю… — сказала тихо [Таня].. А зимою і саму ждіть в гості. Не пізніше. — Та не саму, а з зятьком, — жартівливо поправила Клава (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 119);
// зневажл. — Воно таки якби дочка йшла за богослова, то не жаль було б і заходу! А цей латаний зятьок нехай пробачає (Нечуй-Левицький, I, 1956, 139).
ЗЯТЬОК
Тлумачення слова