ЗЯ́БЛИК, а, чол. Лісовий співочий птах родини в’юркових, який має рожево-червоне забарвлення на боках і черевці, білі смуги на крилах, коричневі груди. По всьому лісу лунає весняний спів зябликів та вівсянок (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 24); Зяблик славив піснею весну, життя, не звертаючи ні на кого уваги. Коричневогрудий, сам рожевий, з тонкою білою мережкою на крилах, він весь ніби сяяв на сонці і гучно славив весну (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 26).
ЗЯБЛИК
Тлумачення слова