ЗІ́РОЧКА, и, жін.
1. Зменш.-пестл. до зірка 1, 3—5. Сине небо темнів, виблискуючи зірочками ясними (Панас Мирний, IV, 1955, 322); Кожна зірочка снігу нам буде в очах, Наче справжняя зірка, зоріти (Леся Українка, I, 1951, 139); Завжди, коли з цеху виходила нова машина, на великому щиті загорялась зірочка (Микола Зарудний, Світло, 1961, 34); Промені його [сонця] заіскрилися на солдатській зірочці, і вона спалахнула яскравим пурпуровим вогником (Павло Автомонов, Так народж. зорі, 1960, 10); — А в нас корова отелилась. Бичок такий ловкий, рябий, із зірочкою на лобі (Михайло Стельмах, II, 1962, 392); * У порівняннях. — Правда? — радісно скрикнув хлопчик, і очі його засяяли, як зірочки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 176);
// Пестливо звертання до людини. — Галю, зірочко моя!.. Не можна мені без тебе пробути… (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 332).
2. Умовна позначка, вживана з різною метою в книжках, рукописах і т. ін. На картах вулкани позначають червоними зірочками або кружечками (Фізична географія, 5, 1956, 102).
3. техн. Зубчасте колесо в ланцюгових передачах. На валах закріплені ланцюгові колеса, які називаються зірочками (Фрез. справа, 1957, 12).
4. мн. (Gagia). Рід трав’янистих рослин родини лілійних. Тут [в Хомутовському степу] в другій половині квітня.. розкидано цвітуть також тюльпан Шренка.. та латочки жовтих зірочок (Український ботанічний журнал, XIII, 2, 20); На двох вікнах од краю.. зеленіють.. на лутках калачики й зірочки (Андрій Головко, II, 1957, 93).