ЗІ́РКО. Присл. до зіркий. Вартовий хлопець у березі під вербою. Зірко вдивляється в ніч (Андрій Головко, I, 1957, 368); Зоня.. ані на хвильку не занедбувала своїх домашніх обов’язків: зірко гляділа за Орисею, а ще більше за своїм братом Тарасом (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 65).
ЗІРКО
Тлумачення слова