ЗІРКА́ТИЙ, а, е, розм.
1. Променистий, сяючий (про очі). Нахилилася [Настуня] над ним і світить в його душу зіркатими очима (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 8).
2. Те саме, що зіркий. Ледарі поховалися від нового завгоспа в усі діри.. Та зіркатий Проць люто витрясав їх звідти, витягав за руки (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 180).
3. Пухирчастий (про тісто і т. ін.). Тісто добре підійшло, зіркате, аж пухкотіло і пахло хмелем (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 8).
4. Прикрашений зіркою, зірками. Весело чохкаючи, попахкуючи білястим димком, шумливо підкотив зіркатий, радянський [потяг] (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 12).
5. З квітками, подібними формою до зірок. В житі синіли волошки та сокирки, білів зіркатий ромен, червоніла квітка польового маку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 17).