ЗІПРІТИ

ЗІПРІ́ТИ, ію, ієш, док.

1. розм. Стати мокрим від поту; спітніти. Три перші косарі йшли дружно і невтомно, а Федот розучився володіти косою — відстав, зіпрів, сорочку хоч вижми (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 233).

2. тільки 3 ос. Згнисти пріючи.