ЗІ́МКНЕНИЙ, ЗІ́МКНУТИЙ а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зімкнути. Серед безлічі зімкнених в один ланцюг думок з’являється іноді якась спасенна іскра і спопеляє все, .. що сковувало тіло (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 105); Перепел зупинив коня, пальцями вільної руки розвів свої зімкнуті від задуми крилаті брови (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 12); Вже не тужу я за тобою. Та снишся далі ти мені. Уста вже зімкнуті журбою (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 220).
2. у знач. прикм. Який зімкнувся, з’єднався (перев. краями, кінцями). Високі врожаї можна одержувати в садах з добре розвинутими зімкнутими кронами [дерев] (Хлібороб України, 9, 1968, 31).
Зімкнені (зімкнуті) лави (ряди): а) (військ., спорт.) лави з максимально зменшеною дистанцією між людьми в лавах і між лавами. Підрозділи.. ішли заповненими, зімкнутими рядами (Олесь Гончар, III, 1959, 429); б) лави людей, об’єднаних спільною метою. Як живий з живими і нині стоїть наш, Горький у зімкнених лавах могутнього табору борців за мир (Радянська Україна, 17.VI 1951, 3).