ЗІ́ЛЛЯ, я, сер.
1. збірн. Різноманітні, здебільшого запашні трав’янисті рослини. При самій землі росте трава густо і усяке зілля (Марко Вовчок, I, 1955, 350); Панночки зібрали зілля і пішли довивати віночків на веранду (Леся Українка, III, 1952, 655); Ми багато чого любили на світі: Пахощі зілля, і трави, Довгі вії на личках рум’яних дітей (Максим Рильський, I, 1960, 332); * У порівняннях. Ростуть вони [діти] в нього, мов зілля при березі (Михайло Стельмах, II, 1962, 105);
// Споживна зелень. Повновида молодиця Христя уже кришила зілля на страву (Панас Мирний, I, 1954, 237); Ось Андрійко-Неумійко Юшку з риби став варить: Вкинув зілля, Рибку з сіллю, А води… забув налить (Григорій Бойко. Ростіть.., 1959, 105).
▲ Татарське зілля — трав’яниста болотна рослинність з довгим мечовидним листям; використовується в медицині, парфюмерії та ликерному виробництві. Олеся вскочила в таке місце, де лежало каміння в високих кущах татарського зілля та очерету (Нечуй-Левицький, III, 1956, 127); Пахне від неї річкою і ще чимсь духмяним, приємним: чи м’ятою, чи татарським зіллям, чи любистком… (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 152).
2. Навар або настій з деяких рослин, який використовується в народній медицині переважно з лікувальною метою. [Анна:] Дай мені якого зілля, щоби тут, отут перестало боліти! (Іван Франко, IX, 1952, 97); І до лікаря вже водили [Тетяну], і зіллям якимсь напувала баба Мокрина, — нічого не допомагало (Яків Баш, На землі.., 1957, 44).
3. розм. Те саме, що тютюн. — Скільки раз я зарікався не курити! — каже о. Мойсей. — Одже ж не покину! Поки не чую диму, то й байдуже. А як курить хто мені під носом, то, здається, оддав би все на світі, щоб тільки покуштувати отого поганого зілля (Нечуй-Левицький, I, 1956, 120).
4. розм. Те саме, що горілка. Знаєш, товаришу, оті сто грамів прийшлися якраз впору. Розв’язали вони мені язика. Якби я не хильнув того чортового зілля, то ніколи не розказав би секретареві про свої ходіння по муках (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 111).
5. збірн., ірон. В’їдливі, причепливі люди, які роблять що-небудь погане, шкідливе. — Дивись, бісове зілля [пани]: його з огорода, а воно таки в огород! Хоч у гласні їм, коли людей нема… А дзуськи! (Панас Мирний, II, 1954, 268); Вони [скептики] готові ганить цілий світ, Самі ж — нікчемне зілля (Любов Забашта, Піспя.., 1961, 49);
// Про жваву хитру жінку. — В цієї і трісочка не пропаде марно… І де воно видралося тут отаке зілля (Степан Васильченко, II, 1959, 65); — Бісова баба! — подумав про неї Олекса. — Виросло б отаке зілля на сільському ґрунті, була б картина — не жінка (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 242);
// збірн. Шкідливі комахи, миші і т. ін. — Давай-но сядьмо, Силантію, он там біля залишеного козаками курища від комарів, бо кляте зілля заїдає зовсім (Іван Ле, Побратими, 1954, 27).
6. збірн., зневажл., рідко. Дрібні предмети, будь-яке хатнє начиння. Понад шосе тягнулись штабелі зелених і жовтих ящиків трофейної зривчатки [вибухівки], купи знешкоджених мін. Наші сапери тисячами повитягували цього зілля з битих доріг, містків та узбіч (Олесь Гончар, III, 1959, 173).