ЗІЛЬНИ́К, а, чол., діал.
1. Квітник. Зоня з Юзею ходили по зільнику і рвали квіти для незчисленних китиць та віночків (Леся Українка, III, 1952, 649); Збираю з ..осінньої флори дещо до зільників для себе і для школи (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 317).
2. Горщик для квітів; вазон. Здається, підвіконня густо заставлене зільниками, що прозора стума од їх стоїть в опочивальні (Степан Васильченко, I, 1959, 239).