ЖИВОПИ́СНИЙ, а, е.
1. Прикм. до живопис. Значення Трохименка в українському мистецтві не вичерпується його живописною творчістю (Мистецтво, 6, 1955, 37); Петриківські майстри здавна вживають як живописний матеріал яєчну темперу (Народна творчість та етнографія, 2, 1957, 95).
2. Який має красивий вигляд; мальовничий. Тут і там, у особливо затишних місцях, на живописних пунктах, стоять альтанки зі столиками та лавочками (Іван Франко, III, 1950, 93); Він [парк Олександрія] розташований на березі живописної річки.. і має кілька декоративних ставків (Парк Олександрія.., 1949, 4).
3. Який виразно, яскраво що-небудь зображує, змальовує. Безпосередньо з уст народу черпала письменниця [Марко Вовчок] простоту, щирість, задушевність розповіді, живописну повноту епітетів, приказок, природну музикальність мови (Історія української літератури, I, 1954, 310); Живописна п’єса.