ЖИВОМО́ВНИЙ, а, е. Власт., характерний живому мовленню, який уживається в розмові. Т. Г. Шевченко з’єднав усе краще, все життєздатне в старій літературній мові, насамперед живомовні, історичні, а найбільше пафосні, високі елементи з живим, бурхливим і сяючим океаном народної мови (Мовознавство, XVII, 1962, 20); Нечуй-Левицький створив напрочуд колоритні живомовні діалоги, які міняться всіма барвами народного гумору (Радянське літературознавство, 5, 1963, 113).
ЖИВОМОВНИЙ
Тлумачення слова