ЖИВОЇ́Д, а, чол., розм. Про людину, що визискує інших, наживається на них або жорстоко поводиться з ними. — А Худик тобі що — брат чи сват? — серйозно запитав його Берник. — Коли забирати землю в живоїдів, то в усіх чисто! (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 107); Навіки її забрали живоїди каторжні, бодай земля їм [фашистам] під ногами запалась (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 9).
ЖИВОЇД
Тлумачення слова