ЖИ́ТНІЙ, я, є. Прикм. до жито 1, 2. Осінній вітер розвівав його рідкий сивий волос, а житнє зерно било по очах (Мирослав Ірчан, II, 1958, 83); Варка.. внесла кілька сплетених з житнього колосся та сухих квіток вінків (Микола Олійник, Леся, 1960, 144);
// Вигот. з жита (у 2 знач.). Житній хліб пшеничному калачеві дід (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 320); На столі з-під рушника виглядає житній хліб (Степан Васильченко, I, 1959, 197).
ЖИТНІЙ
Тлумачення слова