ЖИТЕЦЬ

ЖИТЕ́ЦЬ, тця, чол., розм. Те саме, що житель. Житці виходили подивитися, хто там так на живіт репетує (Панас Мирний, IV, 1955, 82).
♦ Не житець [на цьому світі] — те саме, що Не жилець [на цьому світі] (див. жилець). Домаха сідала на лаві і, підпираючи рукою щоку, жалісно хитала головою. — Ой, не житець ви, дядьку Томаше, на світі! Ой, не житець! (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 167).