ЖИРІТИ

ЖИРІТИ, ію, ієш, недок. Робитися жирним, гладким; товстіти, гладшати. — На родючому ґрунті [ставка].. більше розплоджується різних хробачків та комах, від яких жиріють коропи (Олесь Донченко, I, 1956, 59); Найбільшим гріхом у житті вважала [Басова] ліниве заспокоєння, коли людина.. стає байдужою, жиріє, віддаючи іншим право хвилюватися, горіти, творити (Вадим Собко, Справа.., 1959, 280);  * Образно. — Хіба пани та підпанки вміли господарювати? З чужої праці жиріти — ото їхня робота (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 358).