ЖИЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., діал. Зичити. Побий, боже, вороженьки, що нам жичать лихо, Ми з тобою, голубоньку, любімося тихо (Пісні та романси українських поетів.., I, 1956, 192); — Кому то ти добра такого жичиш? — любенько обізвалась Галя до його (Панас Мирний, II, 1954, 141).
ЖИЧИТИ
Тлумачення слова