ЖУРЛИВО. Присл. до журливий. Всі журливо дивилися на Кобзу, куди ділись жарти й сміхи (Олекса Стороженко, I, 1957, 360); Баба журливо похитувала головою (Василь Стефаник, I, 1949, 115); Одноманітно й журливо шуміли у верховіттях сосни (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 40).
ЖУРЛИВО
Тлумачення слова