ЖУ́ПЕЛ, а. чол.
1. Кипляча смола, що, за уявленнями християнської релігії, ніби підготовлена для покарання грішників у пеклі.
2. перен. Те, що наводить страх; опудало. Слова: «запорожець», «козак», «рідний край» [в дореволюційний час] — жупел для цензури, і якщо п’єса більш-менш пристойно скомпонована та має ці слова, то краще не посилати її до цензури — все одно не дозволять (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 115).