ЖУПАНЕ́ЦЬ, нця, чол. Пестл. до жупан. Посадили Морозенка на мальованій лавці: Зняли, зняли з Морозенка шовкові жупанці (Думи та історичні пісні. 1941, 193); Марина була в високих з халявками чобітках, на плечах жупанець синього сукна на зборках (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 474);
// зневажл. Те саме, що жупан. Стань на службу — подарують рукавички й жупанець, привітають, очарують, тільки ж там тобі й кінець (Леся Українка, I, 1951, 275).
ЖУПАНЕЦЬ
Тлумачення слова