ЖУПА́НЧИК, а, чол. Зменш.-пестл. до жупан. Сам [турчин] пикатий, витрішкуватий, у червоних шароварах, жупанчик зелений з жовтогарячою габою (Марко Вовчок, VI, 1956, 268); На ньому був уже не кожушок, а якийсь чудернацький жупанчик із пов’язкою на рукаві (Петро Панч, В дорозі, 1959, 193).
ЖУПАНЧИК
Тлумачення слова