ЖОВТУВА́ТИЙ, а, е. З жовтим відтінком, не зовсім жовтий. Його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались (Нечуй-Левицький, I, 1956, 273); У довгому коридорі під стелею ледь блимала жовтуватим світлом маленька електролампа (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 127).
ЖОВТУВАТИЙ
Тлумачення слова