ЖОВНІ́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до жовнір. Тарас ні хвалив, ні ганив своє жовнірське життя (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 72); Про військову службу, про жовнірську долю О. Маковей написав цілий ряд талановитих творів (Жовтень, 2, 1956, 79);
// Стос. до жовніра, власт. йому. Мотиви прощання.., туга за волею, ненависть до цісарської вояччини займають головне місце в жовнірських віршах-співанках [Ю. Федьковича] (Історія української літератури, 1, 1954, 334).
ЖОВНІРСЬКИЙ
Тлумачення слова