ЖОНА́ТИЙ, а, е. Який має жінку; одружений. І спиться їй той син Іван І уродливий і багатий, Уже засватаний, жонатий (Тарас Шевченко, II, 1953, 287); Я сказав Ганці, що я жонатий і взагалі людина мандрівна (Юрій Яновський, II, 1958, 66);
// з ким, на кому. Який вступив у шлюб. Князь Михайло Михайлович Вишневецький був жонатий з дочкою волоського господаря (Олекса Стороженко, I, 1957, 365); — Чи ти, Галю, не знаєш Варениченка? — пита москалиха дочки.. — Того Вареника, що — розказують — разом на двох жінках був жонатий? (Панас Мирний, II, 1954, 224).
ЖОНАТИЙ
Тлумачення слова