ЖНИВ’ЯНИЙ

ЖНИВ’Я́НИЙ, а, е. Прикм. до жнива. Поки не почалася жнив’яна пора, молодь охоче затіває гулі (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 44);
//  Власт., характерний для пори жнив. Ніч була гаряча, жнив’яна (Нечуй-Левицький, I, 1956, 456); — Встановляться дні жнив’яні і погожі! На мостику [комбайна] буду! На правім крилі! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 125).