ЖМИ́КРУТ, а, чол., розм. Жорстока й скупа людина, що свій прибуток дістає шляхом експлуатації, визискування інших. — Тікаймо звідціль, браття! — промовив Микола. — Тікаймо! Вислизнув жмикрут з наших рук! Не животіти теперечки нам на світі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 203); Батенько — жмикрут, світ такого не видав! А як узнав, що синок з математики сів маком, зовсім перестав давати гроші (Петро Колесник, Терен.., 1959, 138).
ЖМИКРУТ
Тлумачення слова