ЖМУ́ТТЯ, я, сер. Збірн. до жмут. Санько першим зсунувся [з скирти] додолу, за ним сповзло його військо, тягнучи за собою жмуття прілої соломи (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 13); Де були жмуття проводів — одні корінці стирчать, хтось пообрізував чепурно (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 239).
ЖМУТТЯ
Тлумачення слова