ЖМА́КАТИ, аю, аєш і ЖМАКУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех.
1. Захоплюючи, здавлюючи який-небудь предмет руками, м’яти, псувати його форму. Валентин : Модестович обома руками жмакає край скатертини (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 210); Вона дуже хвилювалася, жмакала клаптик паперу в руках, боязно поглядала в зал (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 30); Жмакує [Січкар] гроші в кишені, що аж тріщить вона (Михайло Стельмах, II, 1962, 39).
2. розм. Те саме, що жувати 1. У хаті стало тихо, тільки було чуть, як лущало порося в зубах та жмакали й плямкали.. роти (Нечуй-Левицький, III, 1956, 378).