ЖІНО́ЦЬКИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що жіночий 1, 2. Тонкі жіноцькі голоси зливались гарно й до ладу з чоловічими в піснях (Нечуй-Левицький, I, 1956, 374); На старість на жіноцьку Я роботу перейшов! (Іван Франко, X, 1954, 23); Ходила [Марина] — всупереч законам жіноцької грації — широким кроком, інколи, в пориві, навіть підбігаючи на ходу (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 44).
ЖІНОЦЬКИЙ
Тлумачення слова