ЖЕ́ВРИВО, а, сер., рідко. Те саме, що полум’я. Біля вогнища порався, роздуваючи жевриво, бородатий літній чоловік (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 77); * Образно. Ні з сього ні з того почув Іван, як.. жевриво встиду обілляло все його тіло (Іван Франко, III, 1950, 136).
ЖЕВРИВО
Тлумачення слова