ЖЕНИ́Х, а, чол. Чоловік стосовно до жінки, з якою збирається узяти шлюб; наречений, нар.-поет. суджений. У князя свято, виглядає Із Литви князя-жениха За рушниками до Рогніди (Тарас Шевченко, II, 1953, 73); Жених був стриманий і скромний. Навіть найпричепливіша мати не змогла б закинути йому найменшу нечемність у поводженні з нареченою (Юрій Яновський, I, 1958, 623); * У порівняннях. І сонечко серед неба Опинилось, стало, Мов жених той молодую, Землю оглядало (Тарас Шевченко, I, 1951, 282);
// Про неодруженого чоловіка, що збирається одружуватися. До Описі часто заїжджали женихи (Нечуй-Левицький, III, 1956, 12); Ось і тепер, дівчині вже вісімнадцять минуло, а вона й досі женихів гарбузами годує (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 137);
// розм. Про молодого чоловіка, що може вже одружуватися.
ЖЕНИХ
Тлумачення слова