ЖЕНТИ́ЦЯ, і, жін., діал. Сироватка з овечого молока. І вже звідти долітала до Івана його співанка: Чорногора хліб не родить, Не родить пшеницю, Викохує вівчариків, Сирок і жентицю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 328); Як пам’ятаю, гуцули пили тільки — і це не всякий — влітку жентицю на полонині та воду з чуркала (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 13).
ЖЕНТИЦЯ
Тлумачення слова