ЖЕНЯ́ЧКА, и, жін., діал. Одруження, женіння. — Дівчина готова вроїти собі, що справді будеш з нею женитися, між тим коли ти повинен сам обчислити, що з такої женячки нічого для тебе не вийде (Ольга Кобилянська, III, 1956, 30); — Не розбагатіли ми на женячці, бо скільки можна було взяти за жінкою! (Петро Козланюк, Опов. І. Клена, 1950, 14).
ЖЕНЯЧКА
Тлумачення слова