ЖЕЛІПАТИ, аю, аєш, недок., діал.
1. Кричати, сваритися. — Сюди його давай! Хто викрикує? — желіпає посередник (Панас Мирний, II, 1954, 198).
2. Голосно плакати, ревти. Невеличку дівчинку Маринку, що желіпала на всі хати, Христя узяла на руки, носила, шикала, дзенькала у вікно, — ніщо не помагало (Панас Мирний, III, 1954, 155).