ЖЕЛАТИ́Н, у, чол. Білкова речовина тваринного походження, що в розчиненому вигляді переходить у драглистий стан; використовується в техніці, кулінарії і т. ін. Желатин видобувають з колагену кісток, шкіри і сухожилля великої рогатої худоби (Знання та праця, 3, 1965, 16); Вина, що містять малу кількість дубильних речовин, не освітлюються желатином без додавання таніну (Садівництво і ягідництво, 1957, 296).
ЖЕЛАТИН
Тлумачення слова