ЖЕБРАКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Бути жебраком (у 1 знач.);
// Просити милостиню; жебрувати, жебрачити, старцювати. Селянин втрачає останній клаптик землі, хату, сім’я його змушена жебракувати (Історія української літератури, I, 1954, 542); Поїхав [дід] і не вернувся. Малий Василь, почекавши його, залишив гніздо і перекинувся у Запоріжжя. Почав жебракувати (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 329).
ЖЕБРАКУВАТИ
Тлумачення слова