ЖЕБРА́ЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до жебрак. Перший раз на віку їй спали на думку батькові жебрацькі заробітки (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 340); Дорога захрясла: вози високо навантажені жебрацьким добром — торбами, лахміттям (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 206);
// Добутий жебранням; випрошений. Жебрацький хліб.
2. перен. Злиденний, убогий. Все.. мало якийсь немов засоромлений, жебрацький вигляд (Леся Українка, III, 1952, 740); Марко Вовчок пояснює жебрацьке становище селян існуючими в країні порядками (Радянське літературознавство, 4, 1957, 76).