ЖЕБРАЧИТИ, чу, чиш, недок.
1. неперех. Просити милостиню; жебрати, жебрувати; старцювати. — А потім продали нашу саклю. Довелося й жебрачити (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 348); Вона була подібна до тих дітлахів, що по селах і містах жебрачили попід вікнами (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 40).
2. перех. і неперех. Випрошувати щось у кого-небудь. [Дудар:] Замість поставити Чирву на коліна, вирвати в нього хліб, що десь гниє, ви жебрачите в нього (Іван Микитенко, I, 1957, 69).