ЖДАТИСЯ, ждеться, недок.
1. Передбачатися в майбутньому. Думала іти в черниці Або вбитись, утопитись, Так жаль маленьких діток стало — Звичайне, мати, що й казать. Та може ждався-таки й зять: Бо вже Катруся підростала (Тарас Шевченко, II, 1953, 249); Через два тижні ждалося весілля у Якова (Панас Мирний, IV, 1955, 38).
2. безос. Відчувати потребу, необхідність у кому-, чому-небудь; хотітися, бажатися. Тільки ж не так воно сталось, як ждалось (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 237); Йосип, тілько кинув оком на своїх, зразу помітив, що не таку невістку ждалося батькові-матері, не таку сестру брату-братовій (Панас Мирний, IV, 1955, 50).
Не ждатися, безос. — не бажати затримуватися де-небудь, чекати на когось, на щось. Не ждеться діткам, — побігли в клуню: — Де ж наша мама? — скажи, татуню! (Павло Грабовський, I, 1959, 332); Нам, як кораблям, не ждалось: плисти б на нові причали! (Павло Тичина, II, 1957, 239).